У давньому океані мешкали чудовиська, які тримали в страху сучасних великих хижаків: про кого йдеться (фото)

Сьогодні океан покриває більше половини поверхні планети і є домом для неймовірної кількості видів, серед яких і найстрашніші хижаки Землі: косатки, кашалоти та великі білі акули. Але мільйони років тому, в давньому океані, ситуація була зовсім іншою, і вчені вважають, що сучасні хижаки зовсім не були на вершині харчового ланцюга, пише Science Alert.

В ранньому крейдяному періоді, приблизно 130 мільйонів років тому, біорізноманіття процвітало, як на суші, так і в океані. Рівень води в давніх океанах був значно вищим, і вони були домом для монстроподібних хижаків, які не нагадували нічого з живого сьогодні.

У новому дослідженні команда з Університету Макгіла детально вивчила одну інтригуючу екосистему раннього крейдяного періоду, де морські рептилії розміром з автобус полювали на інших великих м’ясоїдних тварин. Автори дослідження вважають, що вони утворювали рідкісний сьомий трофічний рівень у своїй харчовій мережі.

Слід зазначити, що сучасні океани досягають максимум п’ятого або шостого трофічного рівня, представленого хижаками вищого порядку. Трофічний рівень вказує на положення в харчовому ланцюзі: чим нижчий рівень — тим ближче тварини до основи ланцюга. Наприклад, на першому рівні знаходяться первинні виробники — водорості та рослини, на другому — первинні споживачі, такі як травоїдні. На третьому — хижаки, які їдять травоїдних, а вищі рівні — для хижаків, які полюють на інших хижаків.

У своїй роботі вчені зосередилися на дослідженні давніх мешканців формації Паха — геологічної формації раннього крейдяного періоду, розташованої на території сучасної Колумбії. Відомо, що в той час рівень океану був значно вищим, тому більша частина цієї території була покрита теплим неглибоким морем.

Автори дослідження вважають, що в той час море, ймовірно, кишіло життям на всіх трофічних рівнях, що було частиною широкого сплеску біорізноманіття під час крейдяного періоду, викликаного розпадом суперконтиненту Пангея та теплим кліматом.

Для підтримки високорівневих хижаків-апексів потрібна різноманітна, здорова екосистема, і динамічність цього доісторичного моря дозволила розвинутися деяким неймовірним левіафанам. Відомо, що екосистема Паха була домом для гігантських дельфіноподібних рептилій, таких як іхтіозаври, а також крокодилоподібних істот, телеозаврів, і довгошиїх пліозаврів, деякі з яких досягали більше 10 метрів у довжину.

Команда зазначає, що потенціал сьомого трофічного рівня показує, наскільки багатою і складною могла бути екосистема Паха приблизно 130 мільйонів років тому. Щоб пролити світло на це давнє середовище, дослідники відновили її екосистемну мережу, використовуючи модель взаємодії між видами в екосистемі. Для цього команда використала викопні залишки відомих тварин, раніше знайдених у формації Паха.

У ході дослідження були враховані ключові деталі, такі як розміри тіла тварин і харчові адаптації. Вчені також використовували аналоги з сучасної дикої природи, що допомогло команді вивести деяку неокам'янілу інформацію.

Слід зазначити, що раніше такий підхід в основному використовувався для дослідження сучасних екосистем, але останнім часом вчені також застосовують його і до викопних. Дослідники черпали натхнення з існуючої мережі морських екосистем, заснованої на сучасних екосистемах Карибського басейну, і використовували цю еталонну модель, щоб перевірити та налаштувати свою мережу Паха.

Коли модель була завершена, вона надала безпрецедентний погляд на одну з найжвавіших морських мереж, відомих науці. За словами співавтора дослідження, біолога з Університету Макгіла Дірлі Кортес, їхня робота з колегами дає більш широке уявлення про екологію, як давню, так і сучасну. Розуміння цієї складності допомагає нам відстежувати, як екосистеми розвиваються з часом.