Найлінивіша черепаха у світі: 95% свого часу вона проводить абсолютно нерухомо.

Земля є домом для неймовірної кількості видів: деякі з них добре відомі науці, інші — давно вимерли, а треті — продовжують дивувати вчених. Наприклад, гігантські м'якотілі черепахи Кантора (Pelochelys cantorii), пише Live Science.

Цей дивовижний вид мешкає в ріках Південної та Південно-Східної Азії і може досягати 100 сантиметрів у довжину, а їхня вага може перевищувати 100 кілограмів. Головною їхньою відмінністю від більшості черепах є відсутність твердого панцира: у цього виду він шкірястий, плоский, зеленого або коричневого кольору.

Не менш цікавим виглядає і їхня морда, адже вона нагадує земноводних. В результаті вид отримав прізвисько "м'якотілі черепахи з жаб'ячим обличчям". Основу їхнього раціону складає риба, ракоподібні, молюски, жаби, комахи, птахи та дрібні ссавці. Помітивши рибу, жаб або ракоподібних, вони швидко витягують шиї, щоб вдарити здобич. У них довгі кігті та потужні щелепи, які достатньо сильні, щоб роздробити кістки.

Проте, найбільш дивовижною рисою цього виду є те, що більшу частину свого життя вони проводять, зариваючись у річковий бруд — тобто, близько 95% свого часу черепахи проводять абсолютно нерухомо. Фактично, вони готові рухатися лише для того, щоб зловити здобич.

Відомо, що вид був названий на честь датського зоолога Теодора Едварда Кантора. Дослідники виявили, що черепахи зариваються в їх, залишаючи на поверхні лише очі та схожі на дихальні трубки морди. Але коли ці незвичайні на вигляд рептилії помічають щось їстівне, вони можуть рухатися з блискавичною швидкістю.

Як і інші види м'якотілих черепах, цей вид, як вважають вчені, має здатність витягувати кисень з води через шкіру — це допомагає їм залишатися під водою протягом тривалого часу. На жаль, таким способом тварини можуть отримувати лише певну кількість кисню, тому їм доводиться підніматися на поверхню, щоб подихати повітрям — це відбувається мінімум двічі на день.

Гігантські м'якотілі черепахи Кантора сьогодні перебувають під загрозою зникнення, а тому є надзвичайно рідкісними: в період з 1985 по 1995 рік було виявлено лише один екземпляр. У 2024 році біологи виявили перше місце гніздування кантора на берегах річки Чандрагірі в Кералі, Індія. Дослідники використовували знання місцевих громад, щоб знайти черепаху.