Відкрито суперсилу кішок. Вчені дослідили тварин у мікрогравітації: що сталося (відео).

Земля є домом для неймовірної кількості видів, але на планеті, ймовірно, немає більш або такої ж гнучкої тварини, як проста домашня кішка. Не останнє місце в їх арсеналі акробатичних трюків займає той, яким вони добре відомі: здатність безпечно приземлятися на чотири лапи, коли вони падають, пише Science Alert.

Ті, хто коли-небудь бачив, як кішки оступаються і падають, знають, що вони викручуються всім своїм пухнастим тілом, але в кінці кінців завжди приземляються на чотири лапи. Спроби спростувати цю неймовірну суперсилу кішок почалися більше ста років тому з винаходом хронофотографії, яка надала вченим можливість робити безліч фото за короткий проміжок часу.

Наприклад, у 1894 році французький учений Етьєн-Жюль Марей зробив серію фото зі швидкістю 12 кадрів на секунду, на якій був зафіксований процес спритного повороту кішки під час падіння з положення лежачи на спині для ідеального приземлення.

У 1950-х роках люди відкрили параболічний політ: можливість імітувати умови невагомості за допомогою спеціально сконструйованих літаків, що падають за точною траєкторією польоту. У цей момент їх відвідала цікава ідея: що станеться зі здатністю кішки приземлятися на всі чотири лапи, якщо тварини не зможуть відрізнити верх від низу.

Дослідники з Лабораторії аерокосмічних медичних досліджень ВПС США вирішили відповісти на це питання. Зазначимо, що параболічний політ — не справжня мікрогравітація, а короткочасний досвід її ефекту. Фактично це працює так само, як під час короткочасного спуску на ліфті, пасажири літака будуть відчувати невагомість, швидко спускаючись з великої висоти на нижчу. Це досить дезорієнтує, і параболічний політ недарма отримав прізвисько "блювотна комета".

Перші експерименти були проведені на борту Convair C-131 Samaritan. Схожий експеримент включав випуск голубів всередині C-131 під час параболічного польоту. Спостерігати за кадрами цих експериментів дуже захопливо: у закадровому тексті йдеться, що "автоматичне рефлекторне дію кішок майже повністю втрачається в умовах невагомості". Проте, не зовсім. Дослідники виявили, що, незважаючи на те, що кішки здаються дезорієнтованими, вони все ще здатні повертати і скручувати своє тіло, намагаючись зрозуміти, куди вони впадуть.

Але це не всі експерименти. У статті 1957 року вчені провели експерименти з вісьмома кошенятами в літаках T-33 і F-94, які виконували параболічні польоти. Усі ці експерименти допомогли вченим зрозуміти кішок. У 1969 році механіки Томас Кейн і М. П. Шер з Стенфордського університету опублікували аналіз, у якому рух падаючої кішки описувався як два циліндри, що скручуються один відносно одного, щоб швидко вирівнятися під час падіння.

Цікаво, що ці дослідження також виявилися корисними і для людей. Вчені написали документ для NASA, у якому математичні моделі використовувалися для кращого розуміння руху і орієнтації людського тіла у вільному падінні.

У 1968 році вчені провели успішний експеримент, у якому гімнаст у костюмі астронавта намагався імітувати рухи падаючої кішки. Експеримент виявився успішним, а астронавтів почали навчати скручувати свої тіла, як кішки, щоб вони могли повертатися в умовах мікрогравітації.