Можна пояснити, як діти навчалися протягом 99% історії: чому суспільство Конго є таким унікальним.

Діти в мисливсько-збиральницьких громадах басейну річки Конго демонструють високу самодостатність до шести-семи років, опановуючи такі важливі навички, як полювання, розпізнавання їстівних рослин і догляд за хворими. Нещодавнє дослідження пояснює таке прискорене навчання особливою системою обміну знаннями на рівні громади, пише Phys.org.

Дослідження демонструє, як ці громади зберігали культурні традиції протягом тисячоліть.

Ведучий дослідник Баррі Х'юлетт, професор антропології з WSU, зазначив: "Ми зосередилися на мисливцях-збиральниках, оскільки цей спосіб життя характеризував 99% людської історії. Вивчаючи, як діти навчаються в цих громадах, ми можемо зрозуміти механізми, що лежать в основі адаптації людини до різних умов навколишнього середовища по всьому світу".

Дослідження включало спостереження за тим, як діти отримують культурні знання з різних джерел, включаючи батьків, розширену сім'ю та неродичів у громаді.

Результати ставлять під сумнів традиційне припущення, що батьки є основними вчителями. Натомість члени розширеної сім'ї та навіть неродичі дорослі відіграють значну роль, причому близько половини культурного навчання відбувається поза безпосередніми родинними зв'язками.

Вчений зазначив, що ця розгалужена мережа навчання контрастує з західною моделлю нуклеарної сім'ї, де освіта в основному зосереджена на батьках або вчителях.

Лагеря мисливців-збиральників, в яких зазвичай проживає 25-35 осіб в безпосередній близькості один від одного, сприяють створенню середовища, в якому діти можуть спостерігати та взаємодіяти з багатьма людьми.

Таке середовище сприяє неформальному, невербальному навчання, дозволяючи дітям набувати життєво важливі навички, такі як приготування їжі, полювання та догляд за хворими.

Крім того, ці громади підкреслюють егалитаризм, автономію та спільне використання, створюючи сприятливу атмосферу, в якій діти можуть самостійно досліджувати та практикувати навички.

Дослідник описав цей процес обміну знаннями як рушійну силу "кумулятивної культури" — здатності розширювати наявні знання та передавати їх з покоління в покоління. На відміну від більшості тварин, де кількість засвоєних форм поведінки обмежена, складні когнітивні та соціальні структури людини роблять можливим передачу широкого спектра культурних рис. Ця здатність відіграла важливу роль в адаптації до різних екосистем, від густих лісів до посушливих пустель.

Це дослідження, проведене у співпраці з такими установами, як Інститут еволюційної антропології Макса Планка та Даремський університет, пропонує цінну інформацію про механізми соціального навчання та збереження культури. Воно розкриває важливість розуміння практик спільного навчання для розуміння того, як людські культури розвиваються і виживають з часом.

Також ми розповідали про важливий артефакт, знайдений у Сассексі, Англія. Пошуковик виявив золоту пластину, яку вчені датували VI-VII століттями н.е.