Лисиці та дикі кішки були в раціоні людей частіше, ніж вважалося раніше: що виявили вчені.

Довгий час археологи інтерпретували численні кістки малих хижаків, рештки яких раніше були виявлені в ранніх неолітичних поселеннях Леванту, як рештки мисливців за хутром. Однак у новому аналізі вчені виявили, що це було зовсім інше, повідомляє IFLScience.

Тепер вчені вважають, що лисиці та дикі кішки насправді потрапляли в меню людей значно частіше, ніж вважалося раніше. Нові результати також вказують на те, що цих малих хижаків, ймовірно, слід розглядати як дичину в майбутніх дослідженнях.

Відомо, що близько 15-11,7 тисяч років тому, мисливці-збирачі в Леванті — регіоні, що сьогодні охоплює Ізраїль, Йорданію, Ліван та Сирію — розпочали процес переходу від землеробства до скотарства. Однак цей процес зовсім не був швидким.

У процесі переходу люди почали менше полювати на великі види здобичі і віддавали перевагу більш дрібним видам, а також більш дрібним тваринам, таким як птахи та риби. Археологічні записи переповнені свідченнями цього переходу, оскільки кістки тварин у великій кількості зустрічалися в поселеннях того часу.

Серед численних кісток, знайдених вченими на розкопках, також були виявлені рештки малих хижаків. Наприклад, рудих лисиць і диких кішок. Спочатку вчені думали, що ці рештки належать мисливцям за хутром. Також деякі вчені вважали, що кістки та зуби малих хижаків могли використовуватися в символічних цілях. В результаті вчені виключили ймовірність того, що лисиці та дикі кішки могли входити до раціону людей.

У новому дослідженні вчені повторно вивчили кістки тварин, знайдені на 10 000-річному ділянці Ахіхуд у Західній Галилеї, Ізраїль. Вчені ідентифікували кістки лисиць, диких кішок і зайців. Команда виявила в цілому 1244 розібрані кістки і підрахувала, що близько 30% з них належали гірським газелям, 12% — рудим лисам. У цілому кістки лисиць, диких кішок, куниць, єгипетських мангустів, європейських борсуків та інших куниць склали близько 16%.

Цікаво, що багато з решток тварин містили докази обробки, включаючи сліди ножів. За словами дослідників, 52% порізів на рештках лисиць стосувалися обробки, а 9 з 10 порізів були виявлені на плечевих і стегнових кістках — такі порізи не характерні для зняття шкіри.

Що стосується диких кішок, то близько 83 відсотків слідів від ножів були пов'язані з обробкою, і всі вони були розташовані на кістках ніг тварин. Інші сліди від ножів були віднесені до зняття шкіри. Вчені також виявили сліди опіків, які з'являються на кістках хижаків в такій же мірі, як і на кістках оленів. Більшість з них також були локалізовані в верхній частині кінцівок, що пов'язано з вживанням м'яса.

Таким чином, вчені дійшли висновку, що лисиці та дикі кішки насправді входили в меню людей набагато частіше, ніж вважалося раніше. Це підкріплює аргумент про те, що цих тварин, а також інших малих хижаків, слід віднести до категорії дичини, коли дослідники вивчають неолітичні народи та економіку тварин.