Цілодобове спостереження за Землею: новий супутник NASA змінює підходи до моніторингу (фото)

Історія Землі налічує понад 4,5 мільярда років, і вчені безперервно намагаються зазирнути в минуле та майбутнє нашої планети. Для цього дослідники використовують сучасні технології, які дозволяють заглядати в надра Землі, відстежувати зміни клімату та навіть прогнозувати майбутнє основних систем нашої планети, пише SciTechDaily.

Науковці часто використовують супутники на земній орбіті, щоб відстежувати зміни, що відбуваються на планеті. І тепер NASA та Індійська організація космічних досліджень (ISRO) планують запустити свій інноваційний супутник спостереження за Землею NISAR. Запуск планується в найближчі місяці, і вчені вважають, що їхнє дітище здійснить революцію в тому, як ми спостерігаємо за планетою.

Очікується, що новий супутник із синтетизованим обладнанням (SAR) зможе робити неймовірно детальні знімки планети. Аналізуючи ці дані, вчені, як очікується, зможуть виявити рухи на невеликих ділянках землі та льоду з точністю до сантиметрів.

Відомо, що NISAR здатен виявляти рухи на невеликих ділянках землі та льоду з точністю до часток дюйма. Супутник буде сканувати майже всі тверді поверхні Землі двічі кожні 12 днів, надаючи цінну інформацію про те, як планета змінюється з часом. Дослідники планують використовувати його для ряду цілей, включаючи:

• зміни льодових щитів;
• зміни лісів;
• зсуви через землетруси;
• рух льодовиків;
• зміни екосистем;
• вирубка лісів.

Дослідники зазначають, що виняткові можливості NISAR обумовлені використанням радара з синтетизованою апертурою (SAR) — складної технології, вперше розробленої NASA для космічних застосувань. Відомо, що радар працює шляхом об'єднання кількох радіолокаційних вимірювань, отриманих під час орбітального руху.

На відміну від традиційного радара, який використовує мікрохвилі для виявлення віддалених об'єктів, SAR покращує обробку даних, щоб надавати більш чіткі та точні зображення, які показують характеристики поверхні в найменших деталях.

За словами керівника пошуково-космічних місій NASA Чарльза Елачи, ширина супутника становить 12 метрів, що дозволяє вченим отримувати надзвичайно точні дані. Наприклад, для інструмента L-діапазону місії, що використовує традиційні методи радіолокації, діаметр має становити 19 кілометрів, щоб отримати зображення такої якості.

Орбітальний радар працює за тими ж принципами, що й радар, що відстежує літаки в аеропорту. Космічна антена випромінює мікрохвильові імпульси в напрямку Землі. Коли імпульси потрапляють на щось — наприклад, вулканічний конус — вони розсіюються. Антена приймає ці сигнали, які відбиваються назад в пристрій, що вимірює їх силу, зміну частоти, час, який знадобився для повернення, і чи відбилися вони від кількох поверхонь, таких як будівлі.