Катастрофа в головному мозку: науковці вперше відстежили переміщення мікропластика настільки глибоко.

Від моменту, як люди вперше почали виготовляти пластик, минуло понад 150 років, і за цей час він заполонив планету, ставши одним з найбільших забруднювачів Землі. Попередні дослідження вже продемонстрували, що крихітні пластикові частинки були виявлені у воді, повітрі, ґрунті та навіть у тілах живих організмів, пише Poplar Science.

Дані досліджень показали, що синтетичні мікрочастинки не є корисними для нас, проте медичне співтовариство досі не впевнене, як саме пластик впливає на здоров'я тварин, людей і екосистем в цілому. Водночас у новому дослідженні експертам вперше вдалося візуально простежити рух мікропластика по кровоносних судинах мозку у мишей. Результати дослідження чітко показують, що скупчення мікропластика в мозку мишей нагадують мікроскопічну "автокатастрофу".

У новому дослідженні, проведеному командою з Пекінського університету в Пекіні, вчені виявили дані, які розширюють наявні дослідження, демонструючи потенційну нейротоксичність мікропластика. Вже відомо, що нанопластик здатний порушувати гематоенцефалічний бар'єр, однак те, як він викликає порушення функцій мозку, все ще залишається нез'ясованим.

Під час дослідження команда використовувала метод флуоресцентної візуалізації, також відомий як двофотонна мікроскопія. Це дозволило вченим отримати більш чітке уявлення про проковтнутий мікропластик у реальному часі.

Автори дослідження створили невелике прозоре вікно в черепі лабораторних мишей. Далі вони використали інструмент для введення піддослідним води з крихітними сферами флуоресцентного полістиролу. Попередні дослідження зафіксували приблизно 12 нанограмів мікропластика на мілілітр крові у людей, тому дослідники приблизно визначили пропорційна кількість полістиролу для доставки мишам. Варто зазначити, що саме полістирол вважається одним з найпоширеніших видів пластику, що міститься в іграшках, упаковці та побутовій техніці.

Далі команда спостерігала за тим, що відбувається в мозку мишей. Приблизно через три години світні клітини почали з'являтися у кровоносних судинах мозку — дослідники виявили, що це була комбінація нейтрофілів і фагоцитів, двох клітин імунної системи, відповідальних за поглинання шкідливих чужорідних об'єктів.

Передбачається, що деякі наночастинки пластика, ймовірно, застряли в численних вигинах крихітних кровоносних судин навколо кори головного мозку. Але більшість клітин, за словами співавтора дослідження, біомедичного дослідника Пекінського університету Хайрена Хуана, накопичувалися "як під час автокатастрофи".

У підсумку ці скупчення нагадували тромби, мінімізуючи приплив крові до мозку тварин протягом кількох днів або тижнів. Хоча деякі з цих концентрацій клітин мікропластика з часом зникали, інші все ще були помітні навіть через чотири тижні.

Автори дослідження також попереджають, що поки що зарано безпосередньо застосовувати цей механізм до систем досліджень людини. Справа в тому, що люди і миші мають різні імунні, коагуляційні, цереброваскулярні та серцево-судинні системи, тому знадобляться додаткові дослідження, щоб зрозуміти, як крихітні частинки пластику проникають у мозок людини та впливають на нього.