Стародавні ферми допоможуть знизити викиди газів, що нагрівають Землю: чим вони старші, тим ефективніше з цим вп справляються.

Протягом останніх десятиліть вчені все частіше попереджають про наслідки кліматичної кризи, що нависла над планетою. Світ вже зіткнувся з більш екстремальними хвилями спеки та посухами, але вчені попереджають — зміни клімату лише набирають обертів, поки людство нарешті не зменшить видобуток і спалювання викопного пального, пише PHYS.org.

Ще однією проблемою є те, що в атмосфері Землі накопичилося неймовірне кількість вуглецю, що нагріває планету. Одними з найбільших сховищ на планеті є океани та ліси, проте вчені відчайдушно шукають нові місця, які потенційно можуть стати ефективними сховищами.

У новому дослідженні міжнародна група вчених з різним досвідом роботи виявила докази того, що зберігання вуглецю під фермерськими насадженнями морських водоростей може накопичувати неймовірну кількість вуглецю.

У своїй роботі вчені проаналізували дані з кількох морських ферм водоростей по всьому світу, віком від 2 до 300 років і площею від 1 до 15 000 гектарів. Автори дослідження зазначають, що у своєму аналізі вони зосередилися на можливості використання ферм морських водоростей для вилучення вуглецю з морського середовища. Передбачається, що це дозволить океанам Землі поглинати більше вуглецю, не викликаючи катастрофічних побічних ефектів, таких як масове вимирання коралів.

Під час дослідження вчені проаналізували дані, зібрані операторами двох десятків ферм морських водоростей по всьому світу. Згідно з даними, що включають вимірювання вуглецю, секвестрованого під водоростями, на старих фермах було секвестровано більше вуглецю, ніж на нових.

Результати роботи дослідників також показують, що деякі з найстаріших морських ферм секвестрували до 140 метричних тонн вуглецю на гектар. Команда також виявила, що середня кількість вуглецю, захороненого під усіма вивченими фермами, була вдвічі більшою, ніж в осадових шарах, розташованих поблизу ферм.

Тепер вчені вважають, що вирощування морських водоростей, особливо в місцях, де відкладення накопичуються природним чином, може секвеструвати вуглець зі швидкістю, близькою до тієї, яка спостерігається в деяких прибережних середовищах, наприклад, мангрових лісах.