300-кілограмові ссавці нарешті повернулися до Бразилії: їх не спостерігали більше 100 років.

Тапіри вважаються одними з найбільших сухопутних ссавців у Південній Америці — їхня вага досягає вражаючих 300 кілограмів. Однак протягом останніх понад 100 років представники цього виду були відсутні в регіоні Бразилії — останнє офіційне спостереження було зафіксовано в 1914 році, пише IFLScience.

Добрі новини: вчені стверджують, що рівнинні тапіри, схоже, нарешті повернулися до штату Ріо-де-Жанейро після більш ніж 100 років. Тварин було зафіксовано вченими за допомогою технології камер-ловушок. МСОП описує популяції як такі, що мають "велику змінність щільності", і хоча важко отримати точну картину загальної популяції в Південній Америці через їхню природну полохливість і неуловимість, наразі вони класифікуються як уразливі.

Дослідники зазначають, що ймовірною причиною занепаду цього виду стала ціла низка факторів, зокрема:

• вирубка лісів;
• урбанізація;
• полювання;
• зіткнення з автомобілями.

На щастя, в останні роки були зроблені спроби повернути рівнинного тапіра в його природне середовище існування. Проте вчені вважають, що повернення тварин у штат Ріо-де-Жанейро, ймовірно, було спонтанним. Дослідники отримали кадри тварин, використовуючи в державному парку Кунхамбебе камери-ловушки. Кадри підтверджують, що на території перебуває щонайменше чотири особини, включаючи матір та дитинча.

Для тварини, яка вважалася вимерлою в цьому районі, це спонтанне повернення підкреслює важливість охоронюваних заповідників. За словами біолога з Державного інституту навколишнього середовища Ріо-де-Жанейро Марсело Купелло, спонтанне повернення тапірів є ознакою того, що місцеві ліси знову здатні підтримувати великих ссавців.

Варто зазначити, що тапіри також є важливими членами екосистеми: вони допомагають розповсюджувати насіння багатьох видів рослин по тропічних лісах, де мешкають. Тварини використовують свої морди для видобутку рослинного матеріалу і розповсюджують насіння через екскременти. До речі, саме цих тварин вчені часто називають "лісовими садівниками", оскільки вони здатні покращувати біорізноманіття області, де живуть.