При певних умовах діабетики старіють повільніше: вчені виявили унікальну рису.

У нещодавньому дослідженні вчені проаналізували вплив фізичної активності у вільний час на біологічне старіння серед людей з діабетом 2 типу. Вони з’ясували, що регулярна фізична активність пов’язана зі значним уповільненням біологічного старіння, причому найсуттєвіші переваги спостерігаються при 594 хвилинах активності помірної інтенсивності на тиждень. Таким чином, фізичні навантаження можуть стати доступним способом підтримки здоров’я, навіть за наявності цієї хвороби, пише News Medical.

Діабет 2 типу відомий науці тим, що прискорює старіння, роблячи це за рахунок посилення клітинного пошкодження через такі механізми, як укорочення теломер, дисфункція мітохондрій і посилення запалення. Ці процеси сприяють швидкому зниженню м’язової сили та функції підшлункової залози у хворих. У дослідженні, опублікованому в журналі Scientific Reports і проведеному на основі даних Національного обстеження здоров’я та харчування США, взяли участь понад 4 000 дорослих з діагнозом "діабет 2 типу", а вчені використовували метрику PhenoAgeAccel для оцінки темпів біологічного старіння, яка представляє собою розрив між хронологічним і фізіологічним віком людини.

Учасників розділили на чотири рівні активності: неактивні, недостатньо активні, "воїни вихідного дня" та високоактивні. Дані показали сильну зворотну залежність між фізичною активністю та показниками PhenoAgeAccel, підкреслюючи, що регулярні фізичні вправи уповільнюють біологічне старіння у цих пацієнтів навіть після корекції демографічних і медичних факторів. Ключові висновки роботи продемонстрували, що фізична активність за певним порогом вже не приносила додаткових переваг. Для чоловіків цей поріг становив приблизно 677 хвилин на тиждень, а для жінок — близько 502 хвилин на тиждень.

У тих, хто займався високоінтенсивною активністю нерегулярно, як ті самі "воїни вихідного дня", спостерігався лише мінімальний антивіковий ефект. Ці дані підкреслюють, що помірна, постійна фізична активність є більш ефективною для довголіття, ніж інтенсивні, але нечасті тренування. Також вчені з’ясували, що соціальні фактори, такі як сімейний стан, також впливали на те, наскільки ефективно фізична активність впливала на біологічне старіння.

Ці результати свідчать про важливість стратегій громадського здоров’я, які сприяють досяжним цілям активності з урахуванням потреб людей, включаючи хворих. Враховуючи, що багатьом дорослим, які страждають на діабет 2 типу, важко підтримувати дуже високий рівень активності, встановлення індивідуальних цілей щодо помірної та постійної фізичної активності може зробити ці переваги більш доступними.

Важливо! Ця стаття ґрунтується на останніх наукових і медичних дослідженнях і не суперечить їм. Текст має виключно інформаційний характер і не містить медичних порад. Для встановлення діагнозу обов’язково зверніться до лікаря.