Позивний Веселий: "Прийшли на позицію росіян, а там пусті пляшки з-під алкоголю, використані шприци. Вони жорстко вживають"

Перед тим служив у розвідці. До повномасштабного вторгнення проходив строкову службу у Нацгвардії в Запоріжжі. Активно займався спортом – боротьбою та рукопашним боєм. Брав участь у змаганнях. Станом на 24 лютого 2022 року до демобілізації йому залишалося менше місяця.

- Яким для вас був той день?

- Того ранку я перебував у військовій частині. Ситуація була хаотичною — ніхто не розумів, що робити. Ті, хто повинен був приймати рішення, приймали антидепресанти. Однак перед нами було поставлене завдання: висунутися назустріч ворогу, який рухався у напрямку, де я проходив військову службу. Головною метою завдання було провести розвідку, зрозуміти, якими силами йде ворог у складі колони, її кількісний склад та озброєння. Це — мій перший досвід, коли я, будучи стрільцем, ненавченим і непідготовленим, проте вмотивованим та зарядженим на перемогу, виступав у якості розвідника. Цікаво те, що це було єдине завдання в тій частині, де я на той час проходив службу. Більше жодного вони не виконали. Однак більшість тих, хто в перші дні пішов назустріч ворогу, не залишилися в тилу. Багато хто з них за особистим рішенням були переведені до бойових частин. От і ми з хлопцями хотіли брати участь у бойових діях, тому підписали контракт і перевелися у бригаду "Кара-Даг". Там я почав службу як розвідник, адже мав сильне бажання йти в розвідку, щоб знищувати ворога. Прослужили тут десь півтора року. Ходили на вилазки – на задачі, які нам ставили. Збирали потрібну інформацію. Також закріплювалися на позиціях після штурмів.

- З огляду на ваш вік та відсутність досвіду, як ви сприймали те, що відбувалося?

- У мене не було такого, що я боюся. Розумів, що і як. Коли я був підлітком, приїжджали знайомі, які служили, й розказували про події на фронті. Тож я з самого початку хотів піти в армію.

- Що ви тоді на початку вторгнення думали про росіян?

- Ми розуміли, що їх не можна недооцінювати. Згадайте, як тоді їх називали – мобіки, чмобіки. Мовляв, нічого не знають та не вміють. Але у них було багато інформації, де ми знаходилися, куди ходили тощо. Ми стикалися із навченими бійцями. Перед нами стояли такі задачі, при виконанні яких не можна вступати в контакт з ворогом. Ми сиділи й дивилися за їхнім переміщенням. Якщо вже були впритул – метрів 15, то варіантів не було. Але, в основному, ми були у метрах 50-ти. Слухали, про що вони говорили. Спостерігали, що роблять. Передавали нашим цю інформацію.

- Про що вони говорили?

- Багато сварилися між собою. А ще часто випивали, вживали наркотики. Було таке, що приходили, робили засідку, працювали по наших хлопцях і йшли. Нам треба було піти подивитися і визначити на місці, скільки їх, з якою зброєю ходять. Прийшли на позицію, а там пусті пляшки з-під алкоголю, використані шприци. Вони жорстко вживають.

Було таке, що за нами стояли побратими, а про це знали росіяни. То ходили й гукали: "Укры, выходите, сдавайтесь!"

- Розкажіть про контакт з ворогом.

- Ми вчотирьох сиділи в засідці – звичайній посадці. Спостерігали за ними добу, дві. Потім один з них ходив, шукав розтяжки й побачив нас. Я б не сказав, що це був прямо контакт, тому що відбулося так: стоїть мішень – раз – більше її немає.

Потім вони все більше почали літати дронами, то пересування з нашого боку зменшилися. Але тоді все одно була інша ситуація: за тиждень прилітало пару FPV. Зараз же їх — дуже велика кількість.

- Справді, усі військові говорять про велику кількість дронів у росіян…

- Ми ж бачимо, як піднімаються, куди заходять на ціль. Ловимо перехоплення ворога. Таке враження, що вони просто тут на місці на бойових навчаються літати. Запускають куди завгодно.

- Певне, за таких умов і втрати мають немалі.

- Так, у них чимало втрат. Однак противник активно розвиває сферу безпілотних засобів, використовуючи як розвідувальні, так і бойові дрони. Це включає в себе не тільки традиційні дрони, але й наземні безпілотні засоби, а також FPV-крила і розвідувальні крила типу "Орлан". Ця різноманітність ускладнює наші операції та вимагає постійного вдосконалення наших тактик і технологій.

- Заступник командира батальйону ударних БпАК "АХІЛЛЕС" Віктор Хоменко розказував мені, що на Харківському напрямку, де вони воюють, у нас з ворогом паритет у кількості дронів. А у вас на Запорізькому як?

- Я не скажу, що у нас мало дронів. Ми активно розвиваємо наші власні та вдосконалюємо тактики їхнього застосування. Правда, противник також не стоїть на місці. Але зараз важко визначити, чи є у нас тут паритет. Думаю, немає в жодному виді, окрім агродронів, де він в одну "калітку". FPV та розвідувальних крил за кількістю у них більше. По виготовленню "Мавіків" в росії працюють цілі заводи DJI. Проте ключовим фактором є якісне застосування дронів. А в цьому ми маємо перевагу.

- Якими дронами вони найчастіше працюють?

- Чимало розвідувальних дронів. На маленьких дистанціях використовують "Мавік", на великих – "Zala", "Supercam", "Орлани". По нашій техніці інколи корегують "Ланцетами". По передньому краю працюють FPV. Ви чули, що вже використовують FPV-крило?

- Розкажіть!

- Воно зроблено із пінопласту та ДСП (дерево), але несе велику кількість вибухівки, яка може завдати значної шкоди.

- А за вартістю, виходить, недороге.

- Саме так. Використовують їх на великі дистанції.

- А якою у них є ситуація із радіоелектронною боротьбою?

- Ворог активно вдосконалює свої засоби радіоелектронної боротьби, що суттєво ускладнює наші операції. Зараз у них спостерігається покращення у використанні РЕБ, включаючи потужніші системи глушіння сигналів і спотворення радіочастот. Противник розуміє, що у пілотуванні дронів ми перевершуємо їх, тому вони намагаються стягнути всі засоби РЕБ — від штатних військових типу "Поле" до саморобних систем. Їхня тактика проста: задавити всі наші сигнали РЕБ, а потім спробувати проводити штурмові дії за допомогою техніки. Це може бути проблемою для FPV-дронів, але ми маємо свої хитрощі, такі як зміна частот управління та відео передавачів. Якщо не вдається запустити перший FPV, запускаємо наступний, переналаштований під інший діапазон. Усі просто неможливо перекрити. Наші "Мавіки" глушать, в основному, окопними РЕБами. Але ми знаходимо шпарини, де можна змінити частоту, що ще поставити, щоб оминути РЕБ. Коли вдається його пролетіти, далі працюємо так, як нам зручно.

- Повернімося до вашої особистої історії – чому, зрештою, обрали напрямок БПЛА?

- Коли ми ще займалися розвідкою, у мене крайня і дуже сильна контузія була від ворожого FPV. Я захотів літати й завдавати їм максимальної шкоди. Повідомив командуванню. Мене відправили на навчання пілотування на БПЛА мультироторного типу — таких як "Мавік" і "Аутел". Ці цивільні дрони використовуються для розвідки, коригування вогню та скидання боєприпасів на противника. Окрім завдань, спрямованих на ворога, також можуть застосовуватися на наших позиціях, як кур’єри, доставляючи речі, такі як цигарки, радіостанції, окопні свічки, воду та інші необхідні предмети. Але ж я хотів більше — спробувати себе як пілот FPV. Ці дрони можуть нести на собі заряд, здатний знищувати все, що трапляється на шляху: техніку будь-якого типу та особовий склад.

- Чи складно було перейти на FPV?

- Так, перехід був складним. Управління "Мавіком" і FPV значно відрізняється — вимагає іншого підходу до пілотування і технічних навичок, а також додаткового навчання й практики. Пілотування FPV пов’язане не лише з більшим фізичним навантаженням, але й з більш значною моральною відповідальністю.

Коли я був пілотом "Мавіка", моє завдання полягало в спостереженні за технікою противника через камеру дрона. "Мавік", навіть якщо скине гранату на броньовану техніку під час руху, не завдасть значної шкоди. А FPV дозволяє підніматися і нищити техніку чи особовий склад ворога. Завдання звучало так: "Піднімайся і знищ цю коробочку". Коли ти виконуєш його успішно, відчуваєш визнання та підтримку від усіх. Проте, якщо ворог не дає можливості підлетіти, ти ризикуєш втратити дрон, що також є частиною відповідальності.

Загалом скажу вам так: кількість завданої мною шкоди ворогу у ролі пілота БПЛА значно перевищує те, що міг би зробити як піхотинець або розвідник.

- По чому найчастіше працюєте? Ворожа техніка, бліндажі, особовий склад?

- Наша робота спрямована на ураження ворога, де б він не був. Найчастіше ми працюємо по особовому складу та техніці. Спочатку, коли я літав "Мавіком", моїм завданням було здебільшого спостереження і корегування вогню. Проте з переходом на FPV, завдання стали більш цілеспрямованими і руйнівними. Ці дрони дозволяють знищувати техніку будь-якого типу, бліндажі та особовий склад ворога з високою точністю. Наприклад, росіяни пересуваються від посадки до посадки. Поки не встигли дійти, ми ловимо їх у полях. А коли приїжджають до нас на багі, то це квиток в одну сторону – назад вже не повертаються. За тиждень можуть двічі-тричі так приїхати. Був випадок, коли вшістьох заїхали штурмувати нас на двох мотоциклах. Там п’ятеро й залишилися, а одного взяли у полон.

Взагалі із FPV-дронами ми можемо також знищувати антени, ретранслятори, артилерійські установки, пункти дислокації, зенітні установки, засоби радіоелектронної боротьби та багато інших важливих цілей. Завдяки цьому наша ефективність на полі бою значно зросла, і ми можемо завдавати ворогу значних втрат.

- Якою була найбільша ваша "здобич"?

- Повністю заповнена боєкомплектом БМД-4М, яка рухалась у напрямку ворожих позицій. Використовуючи FPV-дрон, нам вдалося вразити її, що призвело до детонації та повного знищення техніки. Це було настільки потужно, що від БМД-4М залишився лише слід на супутникових знімках – розірвало на такі дрібні частини. Цей успіх підтвердив, що перехід на FPV був правильним рішенням, оскільки ми змогли знищити критичну техніку.

- Деякі пілоти ведуть підрахунки знищених цілей. А ви?

- Ми ведемо загальні підрахунки усього взводу. У нас на місці дислокації є спеціальна дошка. Коли зміна повертається з роботи, вказують, скільки й чого вразили.

- Який виліт вам найбільше запам’ятався?

- Під час штурму ворогом наших позицій. Ми отримали завдання зупинити ворожу БМП-2, яка проривалася до наших ліній, наповнена піхотою, та майже дісталася до позиції суміжного підрозділу. Використовуючи FPV-дрон, нам вдалося точно вразити її, незважаючи на РЕБ, який заважав, та зупинити наступ. БМП почала горіти. Дехто з піхоти загинув, а деякі потікали. Це був надзвичайно напружений момент, адже від нашого успіху залежало багато, і завдяки злагодженій роботі ми змогли досягти поставленої мети. Це завдання показало, наскільки новітні технології відіграють важливу роль на полі бою та підкреслило ефективність використання FPV, адже одним таким дроном ми змогли зупинити штурм.

- Ваш колега Олег Карсім розказував мені, що найскладнішим у своїй роботі вважає дорогу до позиції. Ви що скажете?

- Погоджуюсь із цим твердженням. У противника дуже багато FPV-дронів. На жаль, наші РЕБи не завжди працюють так, як нам би хотілося. Тому доїхати до позиції й повернутися назад найскладніше.

- А чого вам зараз не вистачає на фронті?

- Кількох ключових елементів. По-перше, сучасних засобів захисту від радіоелектронної боротьби, які б дозволяли зменшити вплив глушення сигналу та спотворення.

По-друге, систем РЕБ для захисту нашого особового складу від ворожих дронів.

По-третє, більш ефективних дронів та комплексів для їхньої обробки і знищення ворожих РЕБ-систем, а також таких, які можуть виконувати різні завдання, включаючи розвідку, коригування вогню та знищення цілей.

По-четверте, вмотивованих бійців, здатних працювати в умовах сучасної війни і швидко адаптуватися до нових реалій.

Також важливо покращити інтеграцію наших безпілотних систем з іншими бойовими засобами для досягнення більшої синергії на полі бою. Нам потрібні нові технології та тактики, щоб постійно вдосконалювати нашу здатність до ведення бойових дій в нинішніх умовах.

- У нас з’явилися Сили безпілотних систем. Як це може змінити ситуацію на полі бою?

- Безпілотні системи дозволяють точніше визначати та знищувати ворожі цілі, включаючи важку техніку, артилерійські установки, засоби РЕБ та інші важливі об’єкти. Їхнє використання мінімізує необхідність фізичної присутності військових у небезпечних зонах, зменшуючи втрати серед особового складу. Вони забезпечують безперервний моніторинг і збір розвідувальної інформації, що дозволяє швидше реагувати на дії противника та приймати більш обґрунтовані рішення. Можуть виконувати різноманітні завдання в будь-яких умовах, що дозволяє швидко змінювати тактику та стратегію залежно від ситуації на полі бою.

Сили безпілотних систем можуть бути ефективно інтегровані з іншими видами озброєнь та техніки, створюючи єдину бойову систему, здатну максимально використовувати можливості всіх доступних ресурсів.

З їхньою появою ми можемо очікувати значного покращення наших можливостей на полі бою, що допоможе ефективніше протистояти противнику та досягати поставлених цілей з меншими втратами.

- Сьогодні ситуація на фронті залишається складною. Ворог продовжує наступ і, судячи з усього, не збирається зупинятися. Деякі військові говорять про те, що росія до кінця року прагне захопити весь Донбас…

- На нашому напрямку їм дуже важко. Вони часто йдуть в одну сторону – на нас, а назад вже не повертаються. Ніяких суттєвих змін тут немає.

А взагалі вони хочуть захопити якомога більше територій, щоб у разі проведення переговорів була можливість для торгів.

- За нинішніх обставин ви думаєте про своє майбутнє?

- Я ще не бачу себе у цивільному житті. Розумію, що прийде час туди повертатися. Але немає думок з цього приводу. Точно знаю, що ніяк не забуду те, що побачив на цій війні. Поки служу на контракті і концентруюся на своїй роботі.

Ольга Москалюк, "Цензор.НЕТ"

Фото та відео надані героєм